- спустілий
- —————————————————————————————спусті́лийдієприкметник
Орфографічний словник української мови. 2005.
спустілий
Смотреть что такое "спустілий" в других словарях:
спустілий — а, е. 1) Дієприкм. акт. мин. ч. до спустіти. 2) у знач. прикм., перен. Те саме, що спустошений 2) … Український тлумачний словник
порожній — I (нічим не заповнений; ніким / нічим не зайнятий), пустий, вільний; незайнятий; спорожнілий, спорожнений, спустілий (який раніше був зайнятий, заповнений кимсь / чимсь); голий (перев. про місцевість не вкритий рослинністю, будівлями тощо) II ▶… … Словник синонімів української мови
мертвий — а, е. 1) Такий, у якому припинилося життя; померлий; прот. живий. || у знач. ім. ме/ртвий, вого, ч.; ме/ртва, вої, ж. Мрець. || Про частини тіла мерця. || Засохлий, завмерлий, сухий (про рослинність). || перен. Надзвичайно схвильований,… … Український тлумачний словник
неживий — а/, е/. 1) У якому припинилося життя; мертвий. || у знач. ім. неживи/й, во/го, ч. Мертва людина; покійник. || Позбавлений життєздатності (про тіло та його частини). || Який засох, зів яв (про насіння, рослини). 2) Такий, як у мерця (про обличчя,… … Український тлумачний словник
пустка — и, ж. 1) Спустілий будинок; житло, залишене мешканцями. 2) Незаселена, необроблена ділянка землі; пустище. 3) Нічим не заповнений простір; безлюдне місце, безлюдна місцевість. || Стан запустіння, занепаду. || перен … Український тлумачний словник
мертвий — 1) (такий, у якому припинилося життя), померлий, неживий, мрець; небіжчик, покійник, покійний (про людину); бездиханний, бездушний (який більше не дихає); дохлий (про тварин, птахів, комах) 2) (такий, як у мерця; який нагадує мерця); мертвотний,… … Словник синонімів української мови
